Відділ освіти Виконавчого Комітету Гребінківської міської ради

Історія філії Гребінківська ЗОШ І-ІІ ступенів №2

    Історія освіти Гребінківщини бере свій початок зі школи, що була створена на території сучасного шкільного подвір’я  філії Гребінківська ЗОШ І-ІІ ступенів № 2.

    У 1689 році козацький полковник Лубенського полку Леонтій Свічка придбав за 200 талерів ділянку землі в 13 тис. десятин з 4 тис. селян. У 1690 році ці маєтності Леонтія Свічки були підтверджені царською грамотою. Полковник заснував ряд сіл і хуторів по всій течії річки Сухої Оржиці, зокрема: Малютинці, Каівку, Городище. У селі Городищі було побудовано невеликий панський маєток і дерев’яну церкву в 1699 р.

    При церкві була побудована звичайна хата, яку на польський манір називали «школа». Церква і школа носили ім’я святого Георгія Побідоносця.

    Про кількість дітей відомо лише, що це було декілька хлопчиків сиріт, що допомагали дякові в церкві і поза церквою (брали участь у колядках, в співах духовних гімнів), виконували різні обов’язки при богослужінні.

    Саме з тих учнів парафія обирала дяка – за добрий голос, за знання церковної служби, інші ставали просто освіченими людьми. Ця школа в с. Городище називалася дячківською.  

    На початку ХІХ ст. відомості про дячківську школу в с. Городище  зникають, бо був визначений новий порядок підготовки дяків. Є усні перекази, що дяки за відповідну платню продовжували навчати грамоті окремих дітей селян, але в офіційних документах цей факт відображення не знайшов.

    У 1845 р. в маєтку Леонтія Свічки гостював Т. Г. Шевченко. Він відвідав церкву і церковно-парафіяльну школу. Для дорогих гостей грав на скрипці місцевий музикант Іван Чаленко.

    Тільки після 1861 року почали засновуватись дійсно початкові сільські школи. У 1870 році в с. Городище було відкрито церковно-парафіяльне училище. Строк навчання – 2-3 роки. Усі діти сиділи в одному класі. Навчав їх один учитель. Церковно-парафіяльна школа містилася в приміщенні біля церкви і проіснувала до 1917 р., а от приміщення цієї школи було знесене в 1998 році під час будівництва нової церкви.

    У 1879 році була заснована земська школа. Цього ж року побудоване і приміщення для школи з однією класною кімнатою, а в 1896 р. добудовано ще одну кімнату. Зараз це складське приміщення на території школи.

    У 1896 р. у шкільній бібліотеці було 140 брошур і книг. Газет і журналів школа не виписувала. У 1863 році Городище стає волосним центром Пирятинського повіту Полтавської губернії, де нараховувалось 83 двори з населенням 500 душ. У документах зустрічаємо, що в поселенні було до півсотні школярів.

                                 Документ про закінчення начального народного училища с. Городище 1903 рік

    У земських школах завідуючих не було, а були попечителі (нештатні особи, що не одержували за роботу грошей). Попечителем Городищенської земської школи були: з 1879 по 1881 р.  – поміщик Микола Іванович Горбовський, що володів Городищенськими маєтностями, з 1881 по 1910 р. – його дружина Юлія Олександрівна Мокрицька, племінниця відомого художника А. М. Мокрицького. З 1910 по 1917 р. – попечителем був внучатий племінник М. І. Горбовського – Левко Михайлович Гербанєвський. Збереглося фото вчительки, що працювала в школі на початку ХХ ст. (1901 р.) – Жигадло Ольга Львівна.

                              Вчителька Городищенської  початкової школи з 1909 по 1917 рік  Жигадло Ольга Львівна

    З 1917 року церковно-парафіяльні школи були виведені із відання церкви і були підпорядковані Міністерству народної освіти. У Городищі церковно-парафіяльна і земська школи були об’єднані в одну школу-семирічку, бо приміщення обох шкіл знаходились на відстані 200 метрів одна від одної. Зараз це територія школи.

                                    Городищенська початкова школа, побудована земством в кінці ХІХ ст. Фото 1911 року    

У 1921 році в двох будівлях навчалося 7 груп, при наявності 4 кімнат. Для потреб школи  використовувались приміщення волосної управи, яка була розташована поряд і являла собою селянську хату. Ця будівля збереглася і сьогодні, але в аварійному стані, і використовується для господарських потреб технічним персоналом школи.

    Через відсутність у містечку відповідного шкільного приміщення у 1922 році школа повернулася до трирічки. Завідуючою школи стала Оксана Степанівна Головко (родом з с. Корніївки). Саме вона ставила питання перед керівництвом всіх рівнів про будівництво відповідного для школи нового приміщення.

    У 1924 році голова ВУЦВК  Г. І. Петровський був проїздом у с. Городище. Тому більшовицьке керівництво поставило питання про будівництво школи перед високим посадовцем.

    Лише в 1926 році на території колишньої садиби панів Свічок почалося будівництво шкільного будинку з цегли панського маєтку. Сільська громада селища Городище вирішила будувати нову школу народною будовою на зібрані від населення кошти.

    Проект школи зробив пирятинський архітектор Квітка О. М., учень і послідовник відомого архітектора Терешковича. Школа побудована в стилі,який отримав назву «український модерн». У 1912 році архітектор і художник Опанас Сластіон зробив проекти для 83 шкіл Лохвицького повіту у стилі українського модерну, але через початок Першої Світової війни всі проекти втілити в життя не вдалося, тому  вже в 20-х роках цей вдалий стиль використовували  архітектори інших повітів. Єдине приміщення в стилі українського модерну, що збереглося в Гребінківському районі, – це будівля школи ЗОШ № 2.

    Жителі багатьох навколишніх сіл зібрали кошти, а потім у вільний час працювали на будівництві першої справжньої школи. Голова виконкому Касьян особисто контролював будівництво. Цегли з панського маєтку не вистачало, тому за будівельним матеріалом їздили до Пирятина. Пісок привозили з с. Горби.

    Обов’язки виконроба добровільно взяв на себе практик будівельної справи, мешканець села Загребелля Кравченко Дмитро Трохимович (1873-1946). Столярні роботи виготовляли під керівництвом Я. О. Штапіри.

    1 вересня 1929 року новий рік почався в новому приміщенні. Школа в Городищі стала семирічкою. Саме ця школа стала основою освіти в сучасному Гребінківському районі. У 1937 р. відкрився 8 клас. У 1938р. – 9 клас, у 1939 – 10 клас.

                           Сьомий клас Городищенської семирічки. Вересень 1936 р.

    Але в 1938 році було побудовано двохповерхову першу в районному центрі школу, яка отримала назву перша районна середня школа м. Гребінки і 8, 9, 10 класи з Городищенської школи перевели в середню міську школу, а Городищенська залишилася семирічкою.

    Під час радянсько-німецької війни приміщення школи не постраждало. У класних кімнатах було розташовано стайні для коней німецької армії, а в 1943 р. під час визволення Гребінки в школі був госпіталь для радянських солдат. Під час кожного будівництва на території школи ведеться пере захоронення воїнів радянської армії до братських могил.

   Після війни школа відновила свою роботу в статусі семирічки. У школі було 2 вчителі-чоловіки: Садовніченко М. П. – історик і Попович Г. Г. – фізик і директор школи. Обоє пройшли всю війну. Садовніченко М. П. був учасником руху опору в Бельгії.

    Гребінківський район утворився  у 1935 р. , але с. Городище не входило в межу міста, а існувало як окреме село.

    Згідно книги наказів (1943 – 1948 рр.) станом на 1 вересня 1946 р. в школі працювало 13 педагогів і завгосп. Кількість учнів складала: 1-3 класи – 156 учнів, в тому числі в двох перших класах – 65 учнів, в двох других класах – 62 учні, в одному третьому класі – 29 учнів. У 4-7 класах – 81 учень, в тому числі в 4 класі – 32 учні, в 5 класі – 15 учнів, в 6 класі – 17 учнів, у 7 класі – 17 учнів. Кількість населення зростала. Три міські школи не могли охопити навчанням всіх дітей і з 1 вересня 1952 р. Городищенська школа стала середньою. Згідно книги наказів по Городищенській середній школі (1955 – 1960 рр.) в школі працювало 28 педагогічних працівників та 52 учні навчалися в двох десятих класах.

                         Випуск Городищенської семирічки.  1952 р. 

  У 1958 році с. Городище було приєднано до території районного центру м. Гребінки і з 7 березня 1960 р. школа стала Гребінківською середньою школою № 2.

    Школа працювала у 2 зміни, була побудована котельня на твердому паливі, а до того в школі між кожними двома класами були вбудовані груби, які розтоплювали і вчителі, і техпрацівники. У 60-их роках при школі функціонував інтернат, де з понеділка по п’ятницю жили діти з навколишніх сіл. Спальні корпуси інтернату зараз є приміщеннями інфекційного відділення Центральної районної лікарні. У 1963 р. станом на 1 вересня до 1 класу зараховано 19 учнів, до 9 класу – 76 учнів, до 10 класу – 73 учні. Працювало в школі 29 учителів. З середини 70-их років кількість учнів в школі зменшується. У 1984 р. випускників було лише 27.

    З 1992 по 1998 р. при школі існували ліцейні класи – 10 та 11. Адміністрація школи підтримувала тісний зв'язок з філософським та історичним факультетами КНУ ім. Т. Шевченка і Національним гуманітарним ліцеєм.

    У 1999 р. в районі широко відзначали 300-річчя освіти на Гребінківщині. Всі урочистості проходили  в школі і районному Будинку культури.

    З 2002 р. це однокомплектна ЗОШ № 2. Навчалося в школі 160 учнів.

   Під час війни Гребінківський районний архів згорів, а в приміщенні школи був госпіталь, більшість документів згоріли або просто втрачені, тому хронологію діяльності директорів школи достовірно знаємо лише з  1943 року.

  1. 1943 – 1945 рр. – Попович Григорій Гаврилович.
  2. 1945 – 1946 рр. – Гречаківський Віталій Олександрович.
  3. 1946 – 1948 рр. – Безніс Трохим Володимирович.
  4. 1948 – 1955 рр. – Попович Григорій Гаврилович.
  5. 1955 – 1957 рр. – Росихін Микола Антонович.
  6. 1957 – 1959 рр. – Соляник Марія Дмитрівна.
  7. 1959 – 1963 рр. – Черненко Іван Антонович.
  8. 1963 – 1967 рр. – Росихін Микола Антонович.
  9. 1967 – 1969 рр. – Котляревський Г. А.
  10.  1969 – 1973 рр. – Росихін Микола Антонович.
  11. 1973 – 1974 рр. – Горенич Іван Микитович.
  12. 1974 – 1981 рр. –  Шадріна Валентина Іванівна.
  13. 1981 – 1991 рр. – Охріменко Федір Іванович.
  14.  1991 – 2002 рр. Отченко Олександр Петрович.
  15.  2002 р. – по теперішній час – Кулікова Т. В.

    За роки існування в школі працювали представники вчительської династії. Сьогодні продовжують справу своїх батьків

  1. Карпович Л. М.
  2. Бондаренко І. П.
  3. Бондаренко В. О.

    Відомими на весь район були вчительські династії в трьох і чотирьох поколіннях та подружні пари: Ланіни, Гореничі, Стеценки, Юрченко, Самійленки, Шаповаленки, Садовніченки, Лось, Кулінічі, Росихіни.

    На 1 січня 2016 р. в школі навчалося 160 дітей, із них 16 – випускники.

  З 3 вересня 2018 року наша школа – філія Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №2 Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області.

 

Література

1.Падалка Л. В. Минуле Полтавської території і її заселення. – К., 1968. –с.174.

2. Стороженко М. До історії роду Свічок// Киевская старина. – 1888. –№ 5. – С. 51.

 3. Павловський І. Переяслав, Пирятин, Хорол, Лохвиця, Зіньків та їх повіти 100 років назад// Київська старовина. – 1993. – № 1.

 4. Модзалевський В. По Пирятинському повіту 1891 року// Киевская старина. – 1901. – № 8.

 5. Залезський А. І. Церковна старовина Пирятинського повіту» // Киевская старина». – 1887. – № 7.

6. Шевченко Т. Г. П.3.т.-т.3.Щоденник 1843-1855.-т-К., 1980. – С.164-165.

7. Геврик Т. А. Втрачені архітектурні пам’ятки України// Пам’ятки України.–1990.– №1-3.

8. Чепелик В. Український стиль в архітектурі шкіл. – Освіта, – 20 серпня 1993.

9. Очерк состояния начального образования в Полтавской губернии. – Полтава. – 1897.

10. Астряб М. Г. Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720-1827). –К., 1950. – с.75-80.

11. Садовниченко М. П. Школа колись і тепер// Серп і Молот. – 25 квітня 1985.

12. Матеріали приватного архіву краєзнавця О. К. Припутня «Є. Гребінка і Гребінківщина».– Полтава, ТОВ «АСМІ». – 2011. – с.121-145.

13. Чорновий І. Земства і школи на Полтавщині //Події та коментарі. – № 43-44. – 30 жовтня 2015.

14. Науковий архів Полтавського краєзнавчого музею – Ф. 3 (Історія дореволюційного періоду) – Спр. 20. – 17 арк.

15. Бочкарев К. П. Очерки Лубенской старины. – Вып. 1. – М.: Т-во екор. А. А. Левенсон. – 1900. – С.22.

16. Державний архів Полтавської області – Ф № 9, р–2212, опис № 1, 22 аркуші, 1923-1930:Лубенська окружна інспектура народної освіти виконавчого комітету Ради народних селянських і червоноармійських депутатів.

17. Державний архів Полтавської області – Ф. № 9, р–3463, опис № 1,  справа № 35, 23 аркуші, 1919-1923: Пирятинський повітовий відділ народної освіти виконавчого комітету Рад робітничих і селянських депутатів.

18. Державний архів Полтавської області – Ф. № 9, р–8463, опис № 1, справа № 4, 1943-1960: Пирятинський відділ народної освіти виконавчого комітету районної освіти виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих.

19. Книги наказів по школі з 1943 по 2016 р.

20. Спогади Цимбала О. К. 1937 р.н., колишнього учня Городищенської семирічки.

21. Спогади Поповича Г. Г., директора школи в 1943-1945 рр., в 1948-1955рр.

 

Автор статті – завідувач філії  Гребінківська ЗОШ І-ІІ ст.№2,

вчитель історії Кулікова Тамара Віталіївна