Відділ освіти Виконавчого Комітету Гребінківської міської ради

Історія Гребінківської гімназії

    Гребінківська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області. – Гребінківська середня школа №3. – Гребінківська середня школа №55. – Гребінківська школа №23 ст. Гребінка Південно-Західної залізниці.

   Гребінківська гімназія - навчальний заклад, що здійснює допрофільну та профільну науково-теоретичну і загальнокультурну підготовку учнів за філологічним та математичним напрямами (українська мова, математика). Вивчаються дві іноземні мови (англійська, німецька).

    Організовано роботу учнівського наукового товариства, факультативів, курсів за вибором, гуртків за інтересами.

    Історія першої залізничної школи тісно пов’язана з історією заснування  станції Гребінка (1895). Спочатку діти залізничників навчалися у двокласній парафіяльній школі с. Городище, а згодом, у 1918 році, 137 дітей транспортників переступили поріг вищого початкового училища (школи), яке облаштували у порожніх залізничних казармах на станції Оржиця, що знаходилася за три кілометри від Гребінки.

Місце, де почалася історія першої залізничної школи (ст.Оржиця)

    Батьки школярів відремонтували будівлю, налагодили опалення, виготовили меблі. Всього було відкрито 6 груп: чотири початкових (1-4 класи) і два вищих початкових (5-6класи). До школи дітей возив маневровий паровоз у невеликих вагонах. Директором став М.Й. Антонович (1917-1918рр.), а першими вчителями залізничної школи були В.Г.Василенко, М.П.Гавриленко, І.Х.Економович, О.Ф.Чайка, С.Я.Ладика, І.В.Стасевський, О.П.Юркова та ін.

О. П. Юркова

О.П.Юркова (прабабуся шкільного психолога гімназії Несен І.М.)

   Навесні 1919 року вищу початкову школу перемістили на територію станції Гребінка до приміщення колишнього вузькоколійного паровозного депо. Школою відав Пирятинський повітовий відділ освіти, проте матеріальне забезпечення здійснювалося управлінням залізниці. У липні 1919 року у освіті запроваджувалося положення про перетворення школи у «самообслуговуючу школу-комуну, яка ґрунтується на вільному вихованні». За залізничною школою було закріплено дев’ять гектарів землі, де учні під керівництвом вчителя В.Г.Василенка заклали фруктовий сад, щовесни садили городину тощо.

    1 жовтня 1921 року залізнична школа Гребінки була передана у розпорядження спілки транспортників, а з 1 січня 1922 року – до Дорсоцвосу (управління соціального виховання залізниці). Працівники станції стали клопотати про будівництво шкільного приміщення, і вже 1 травня 1929 року було закладено фундамент нової семирічної школи, а у 1931-1932рр. добудовано. У 1934 році трудову семирічку було реорганізовано у середню школу № 23. Перші 18 випускників одержали атестати про середню освіту у 1937 році. А у 1938 році для дітей транспортників збудували нову двоповерхову школу (нинішнє приміщення гімназії), що знаходилося поруч з попереднім одноповерховим (зараз це приміщення опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №4). До війни атестат про середню освіту встигло отримати 144 учня. У період з 1918 по 1941 рр. директорами залізничної школи були Г.Г.Ручко, П.В.Пасічний, П.А.Прибидневич, М.В.Лимаренко, Ф.Г.Волін.

    За німецької окупації (1941-1943рр.) приміщення школи зазнало великих руйнувань, а перед відступом  вороги його ще й підпалили, щоб знищити остаточно. Але вже 1944/1945 навчальний рік розпочався у частково відновленому приміщенні, а згодом залізнична школа №23 була повністю відбудована.

Урок фізики у випускному 10 класі. Учитель Немлій М.М. (перший зліва). 1947 р.

  Захищаючи батьківщину, загинули на війні Ф.Г.Волін (директор школи), О.І.Воля (учитель хімії), В.К.Журавський(учитель малювання), П. В. Кривенко (учитель філології), випускники П.Безвиненко, В.Воробйов, Г.Дудка, А.Квітка, В.Коровник, С.Корчемний, С.Котляревський, брати А.Кулаксюзян та Р.Кулаксюзян, В.Нетупський, брати П.Стасевський та Ю.Стасевський, І.Толочний, П.Шемет, В.Яресько та ін. У 1967 році за ініціативи А.С.Ковтуна, директора школи, на шкільному подвір'ї власними силами учителів та учнів було споруджено меморіальну стелу з іменами героїв.

    У повоєнні роки школу очолювали Ф.Мазепа (1944-1945), Г.Г.Ручко (1945-1946). 

                               Г.Г.Ручко

    Протягом 1946-1956 рр. посаду директора школи обіймав Д.П.Дахно. На початок вересня 1949 року у школі нараховувалося 850 учнів, навчання проходило у три зміни. У третю (вечірню) зміну навчалися робітники (Школа трудової молоді).

     У 1953 році залізнична середня школа №23 змінила нумерацію, стала середньою школою №55, а у 1960/1961 н.р. перетворилася на середню школу №3 м. Гребінки.

 Середня школа №55 м. Гребінки. 1960-ті роки.

  Впродовж двадцяти років (1956-1976) очолював навчальний заклад А.С.Ковтун. Вчитель за покликанням, талановитий художник-самоук. Його вихованці – юні художники – стали учасниками Міжнародної виставки дитячого малюнка в м. Лідіце (Чехія). У цей період силами батьків, учителів, учнів при школі було збудовано дві майстерні: по дереву – на 15 місць та по металу – на 20 місць, спортивний зал і теплицю.

                   А.С.Ковтун

   Відзначався педантизмом та інтелігентністю, став взірцем порядності для вчителів та учнів директор школи Л.С.Монастирський (1976-1985). За його клопотанням, у кінці 1970-х, спільними зусиллями вчителів, батьків, учнів та шефів-транспортників до основного шкільного приміщення було добудовано 6 класних кімнат та їдальню.

                            Л.С.Монастирський

    Під умілим керівництвом В.М.Писанки (1985-2002), випускника школи 1958 року, педагогічний колектив примножував шкільні традиції, упроваджував освітні нововведення. Поліпшувалося матеріальне забезпечення школи, здійснювався капітальний ремонт спортивного залу. У кінці 1980-х у середній школі №3 навчалося близько 700 учнів.

                    В.М.Писанка

     У 2002 році директором школи було призначено О.П. Отченка (випускника школи 1974 року), людину творчу, ініціатора багатьох педагогічних ідей. Відтоді навчальний заклад зазнав значних якісних та структурних змін. 12 листопада 2002 року середня школа №3 отримала статус гімназії. У діяльності О.П.Отченка простежується прагматичне бачення майбутнього освіти й усвідомлення простої істини: суспільство починається зі школи.

     У 2018 році навчальний заклад відсвяткував 100-річчя з дня заснування. Перша залізнична школа пережила складні етапи розвитку та перетворень, але протягом усього часу її існування  освітянський колектив відзначався високим рівнем професійності, спадкоємністю поколінь і відданістю справі навчання та виховання дітей. У різний період у школі працювали педагоги: Г.В.Анохіна, Т.Г.Воробйова, Г.М.Головко, Т.Г.Катрущенко, Е.П.Литовка, О.М.Малеєва, К.А.Медведенко, В.І.Могила, Р.Д. Мудрак, Л.І.Мукогоренко,Л.Г.Остапенко, Н.Д.Пипенко, Г.І. Саган, Н.І.Садовниченко, Ю.М.Триляківський, З.М.Хмілевська та ін., а також подружжя вчителів: Н.П.Біла та О.Д.Білий, М.П.Карпенко та В.П. Карпенко, М.І. Коцюба та М.М.Коцюба, О.Є.Немлій та М.М.Немлій, О.О.Скрипка та М.М. Скрипка, Г.М.Тарасюк та Ю.А.Тарасюк та ін. За значні успіхи у педагогічній діяльності вчитель математики О.Д.Білий був удостоєний високого звання «Заслужений вчитель Української РСР»(1965), учитель хімії з 50- річним педагогічним стажем Г.М.Тарасюк отримала державну відзнаку «Відмінник народної освіти» (1966). Тривалий час на посаді завуча працювали І.Я.Гудзь, М.М.Семенова, М.О.Павленко та ін. З 1985 року заступником директора з навчально-виховної роботи працює Т.П.Кравченко, випускниця школи 1967 року, вчитель української мови та літератури. Відомими випускниками школи є: М.О. Буцько (1923-1982рр.) – український радянський історик, доктор історичних наук, професор КНУ ім. Т.Г.Шевченка; В.В.Семенець – доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, ректор Харківського національного університету радіоелектроніки (з 2017 р.); кандидати наук В.О.Демиденко, Л.А.Дорошенко, Є.М. Коцюба, І.П. Гук, В.В. Линовицька, Н.В.Мальована, Н.М.Мальцева, Л.А.Могирьова, В.П.Федоренко, Г.О. Шароваров, О.І.Шило, А.Г.Криворучко; генерал – полковник О.І. Затинайко, генерал – майори В.О. Воля, П.І. Смик; член збірної України з легкої атлетики Т.О. Ткалич, майстер спорту міжнародного класу, учасниця Олімпійських ігор 2004 року в Афінах, прозаїки та поети: П.В. Кириченко, П.П. Линовицький, М.П.Линовицький та ін.

    Сьогодні у навчальному закладі працюють 40 досвідчених учителів з багаторічним педагогічним стажем (більше 30% - колишні випускники школи), призери районного та дипломанти обласного конкурсу «Учитель року», члени районних та обласних постійно діючих семінарів, спеціальних дослідницьких груп, учасники Всеукраїнських семінарів та вебінарів, науково-практичних конференцій. Користуються заслуженим авторитетом вчителі початкових класів та вчителі – предметники,  вчителі-методисти В.О.Андрущенко (вчитель початкової школи), В.В.Глібовець (вчитель зарубіжної літератури), Н.М.Калайтан (вчитель географії), Т.О.Устіловська (вчитель української мови та літератури. Молода зміна успадковує та примножує досвід і надбання наставників, зберігаючи багаторічні традиції навчального закладу. Щорічно гімназисти отримують золоті та срібні медалі, посідають до 50% призових місць у ІІ, ІІІ етапах мовних конкурсів, предметних олімпіад, конкурсах-захистах учнівських наукових робіт. Випускниця Ю.Бондар (вч. Кравченко Т.П) набрала 200 балів на ЗНО з української мови та літератури (2010/2011н.р.), Диплом ІІ ступеня здобув учень В. Бондар (вч. Наталенко О.А.) у ІV (республіканському) етапі ІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Т.Г.Шевченка (2011/2012 н.р.).

    Діє учнівське самоврядування. Команди гімназистів здобувають перемоги у спортивних змаганнях, конкурсах художньої самодіяльності, КВН, ДЮП та ін. Великою популярністю серед школярів користується літературна студія «Ліра», яку створила у 1993 році Т.О. Устіловська, вчитель української мови та літератури. Її гуртківці щорічно стають переможцями та дипломантами літературно-мистецьких конкурсів різних рівнів (Н.Чечель, А.Бузало,С.Тищенко,В.Шевченко). Випускники «Ліри» професійно займаються науково-викладацькою, журналістською діяльністю та літературною творчістю (С.Ковда, І.Кушнаренко, С.Литвинчук, Н.Марченко та ін.). Керівника студії нагороджено почесною грамотою Національної спілки письменників України за активну роботу з творчою молоддю (2012).

   Спільними зусиллями колективу створюється сучасний навчальний заклад, де успішно реалізуються інноваційні освітні програми і технології. 

Використані джерела:

Літ.: Артеменко Н. Зустріньмось на 100-річчі! – Серп і молот. – 1998. – 30 квітня; Артем’єва О. Школи залізничників готові до зустрічі школярів. – Сталінський шлях. – 1947. – 31 серпня; Ковтун А. Ювілей школи. – Серп і молот. – 1968. - 3 лютого; Мазепа Ф. Виховаємо гідну зміну. – Сталінський шлях. – 1945. – 10 вересня; Монастирський Л. Школі – 60 років. – Серп і молот. – 1978. – 15 квітня;Нетеса М. Здрастуй, школо. – Сталінський шлях. – 1949. – 1 вересня; Припутень О.І. Євген Павлович Гребінка і Гребінківщина: літературно-краєзнавчі нариси / О.І.Припутень. – Полтава : АСМІ, 2011. – 379с.; Усачова О. У дім свого дитинства. – Серп і молот. – 1988. – 7 травня.