Короваївська гімназія Гребінківської міської ради
Короваївська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області
У 1865 році в Короваях була заснована земська школа на утриманні короваївської громади. Але в 1870 році короваївська громада відмовилася від своїх обов’язків по утриманню школи і вона була закрита. Причина закриття пояснена в «Отчете о начальных народных училищах Полтавской губернии за 1871 год» : «… по невниманию обществ тех сел к народному образованию.»
У 1888 році стараннями священика Преображенської церкви с. Короваї Матвія Максимовича в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа. Приміщення для школи наймали у селян. В 1894-1895 році тут навчалося по 56-65 дітей ( серед них навчалося лише двоє дівчат). В ці роки школа була кращою в єпархії. Викладання велося російською мовою.
У 1893-1894 році навчання проводилося у великій кімнаті будинку батюшки. В наступні роки наймали хати для навчання у місцевих жителів: Гавриленка Федосія Трохимовича, Коркішка Кирила, Сагана Кирила. Найчастіше навчали дітей в хаті Гавриленка Федосія Трохимовича. Платили за найм хати батьки по 1 крб. за одного учня за зиму. Навчали учнів у 3-ох групах одночасно. Вивчали письмо, арифметику , читання на старослов’янській та російській мовах. Певний час навчання проводив дяк Сакун Іван Федотович, а по суботах – батюшка. Кожної неділі учні повинні були приходити в церкву на «службу божу». Там учні третьої групи читали «Псалтир». Дяк за декілька днів до неділі призначав двох учнів для читання. Дівчата, які ходили в школу, та хлопці старшої групи, співали в церковному хорі. Починали навчання після того, як випаде сніг і закінчували на початку квітня. Останнім роком навчання був третій рік. На кінець третього року навчання учні складали екзамени. На екзамен приїздив представник церкви, якого місцеві селяни називали «благочинний». Після успішного складання екзаменів учні отримували відповідне «свідоцтво». Учнів, які відзначилися в навчанні , нагороджували «Євангелієм».
Після встановлення радянської влади в селі у січні 1918 року під школу відвели приміщення контори, власником якої був до 1917 року місцевий пан Пушкін. Першим учителем за нової влади був Шурло Дмитро Степанович. В 1918 році, навесні, в село вступили війська Німеччини та Центральної Ради УНР. Учитель виїхав з села, школа була закрита. Навчання не проводилося до 1921 року.
У 1921 році відкрито Короваївську початкову школу. Завідуючим призначено Литовченка Миколу Іларіоновича, вчителькою працювала Базилевська Ганна Яківна. Школу знову розмістили в приміщенні, яке до революції належало пану Пушкіну. В 1922-1923 роках школа була двокомплектною , працювало два вчителі. Школу діти зобов’язані були відвідувати з 8 років. Навчання стало обов’язковим, безплатним і спільним для обох статей. Відбулось відокремлення школи від церкви, заборона релігійного навчання і виховання дітей. Учителі заробітну плату отримували натурою – по 8 пудів різних зернових культур. Сад, в якому було розташоване приміщення школи, обкопали ровом і він став шкільним.
У 1926 році частина колишньої садиби поміщика Сергія Васильовича Пригари була також передана школі: присадибної землі – 1,1 га, саду – 2,2 га, парку – 3,3 га. Всього – 6,6 га.
У 1926 році в приміщенні школи, будинок якої до революції належав панам Пригарам, було проведено капітальний ремонт. Цей будинок став основною школою в селі. Відтепер школа містилася в двох приміщеннях: в колишній канцелярії п. Пушкіна та в колишньому будинку п. Пригари.
Одна з двох шкіл в 20-х роках: «школа на куточку». Діяла до 1973 року, останні 10 років використовувалася як шкільна навчальна майстерня.
У 1932 році Короваївська початкова школа стала 7-річною . Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням.
У 1932 році директором школи працював Шкода . В роки Голодомору , в 1932-1933 навчальному році за неповними даними загинуло від голоду 18 дітей віком від 5 до 16 років. В цей тяжкий час учнів іноді годували в школі.
У 1934-1935 роках директором школи був Тищенко Микола Мокійвич. В 1930-х роках працювали вчителями:
1) Черненко Семен Парамонович (завуч),
2) Черненко (дружина С.П. Черненка),
3) Стеценко Олександр Мефодійович,
4) Стеценко Мотрона Яківна (дружина О.М. Стеценка),
5) Сенчило Марія Назарівна,
6) Сенчило Іван Григорович,
7) Гуленко Василь Васильович,
8)Крупський Петро Прокопович,
9) Лушняк Степан Леонтійович.
У 1938-1939 роках директором школи працював Трохимець Іван Леонтійович.
У 1940-1941 роках директором школи був Потій Микола Іванович. У цей час школа працювала вже в трьох приміщеннях: колишніх будинках панів Гагаріна та Пригари, та в хаті Коркішка Олексія – в тій частині села, яку місцеві жителі прозвали Жаболовка.
У вересні 1941 року навчання не починалося, ( за деякими даними почалося, але у вересні і припинилося), село було окуповане фашистами.
Наочні посібники фашисти повикидали з школи і вони були знищені. Після початку окупації села навчання все ж почалося: нова влада намагалася шляхом створення так званих «народних шкіл» навчити дітей німецької мови. Але через декілька місяців воно припинилося.
19 вересня 1943 року село було визволене Червоною армією. Організовувати навчання було важко: підручників та посібників не було. Відступаючи, фашисти намагалися спалити село. Було зруйновано два найкращі приміщення школи (колишні будинки панів Пригари та Пушкіна) . Сад біля центрального приміщення школи (буд. п. Пригари) було вирубано, парти спалено.
Будинок , зведений на місці садиби колишнього пана Пригари, в якому була школа до війни, поки її не спалили фашисти. Після війни побудували ось цю школу, в якій діти навчалися до 1976 року.
Школа, як початкова, відновила свою роботу після вересня 1943 року в уцілілому третьому приміщенні – хаті Коркішка Олексія та в колишньому будинку батюшки, який зберігся з дореволюційних часів. У школу прибули дві вчительки – сестри Гречанівські.
В перший клас у 1943 році прийшли діти різних років народження, ті, які повинні були піти в школу в 1941, 1942 роках, а також і ті, які повинні починати навчання в 1943 році. Тому в 1-му класі навчалися діти різного віку.
У 1944 році завідуючим початкової школи було призначено Куценка Івана Петровича. Вчителями працювали в цей час Куценко Ірина Яківна, Биковець Галина Іванівна. В школі було три класні кімнати. Навчалися у дві зміни. Для освітлення, коли сутеніло, використо-вувалися гасові лампи. Не вистачало парт, підручників, зошитів, олівців, ручок, пер, чорнил. Щоб вийти з скрутного становища, колгоспні майстри виготовили парти. Досок напиляли з осокора, який вцілів у шкільному саду. Учні писали в саморобних зошитах, виготовлених з газетного паперу, а то і на газетах. Один підручник припадав на 2-3 учні. В школі було тісно.
Поповнювався учительський колектив. З 1946 року в школі почав працювати Гавриленко Михайло Панасович.
Потрібно було збільшити кількість приміщень для навчання. Велику допомогу школі в цей час надав голова сільської ради Дмитренко Іван Якович. З його допомогою школі передали ще одне приміщення: у 1947 році через судове рішення було відібрано для школи хату у жителя села, який самоправно зайняв її у 1941 році. Так добавилась четверта класна кімната та квартира для вчительки.
У 1947 році було відкрито 5-й клас. У 1948 році прибули в школу працювати вчителька російської мови та літератури Лисенко Ольга Прокопівна (певний час працюватиме також завучем), вчителька біології та природознавства Садовніченко Наталія Петрівна, вчитель музики Клименко Іван Карпович та вчителька математики Клименко Галина Миколаївна, яка й очолила вже Короваївську семирічну школу. В післявоєнний час в школі працювало три вчителі - учасники Другої світової війни: Приймак Роман Михайлович, Клименко Йосип Григорович, Гавриленко Михайло Панасович.
Методом народної будови в 1950-1954 роках було збудовано нову школу: стіни литі з глини та соломи, підлога була земляна. В цей час навчалося до трьохсот школярів. (Згідно даних, зібраних вчителем історії в 1960-1980 роках Коркішком П.О.)
До 1941року на цьому місці теж була школа, яку зруйнували фашисти. Після війни побудована ось ця школа , яка і функціонувала до 1976 року.
В 1956 році директором школи працював Григорій Васильович Гнида.
В 1957 році директором школи призначено Радченка Романа Костьовича. Було замінено литий фундамент школи шлакоблочним, постелено дерев’яну підлогу. Матеріально-технічна база школи поповнилася навчальним приладдям, таблицями з мов, географії, біології. Було збудовано шкільну майстерню на дві класні кімнати, на тому місці, де було основне приміщення школи до війни.
Роман Костьович Радченко активізував і роботу шкільної художньої самодіяльності. Учителі школи виступали з номерами художньої самодіяльності в м. Полтава.
Зростав освітній рівень вчителів. Станом на 1954 рік в школі працював лише один вчитель з вищою освітою – Приймак Роман Михайлович, який викладав німецьку мову. В 1960 році працювало шість вчителів з вищою освітою :
1) Радченко Роман Костович, учитель історії та географії
2) Радченко Ольга Пилипівна, учителька української мови та літератури
3) Коломієць Настя Іванівна, учителька української мови та літератури
6) Приймак Роман Михайлович, учитель німецької мови
З 1961 року прибули вчителі з вищою освітою:
4) Клименко Галина Трохимівна, учителька фізики та математики
5) Клименко Йосип Григорович, учитель історії та географії
З 1960 року школа переведена на восьмирічне навчання.
У 1964 році директором школи призначена Вороніна Марія Петрівна, яка працювала до 1974 року. В цей час у школу придбано кіноапарат «Україна», телевізор «Лотос» та інше навчальне обладнання.
У зв’язку з нестачею класних кімнат з 1973 року по 1976 рік навчання одного класу проводилося в місцевому двоповерховому будинку культури. Тому Вороніна М.П. звертається до правління колгоспу з проханням надати кошти для спорудження нової школи.
З 1974 року директором школи працює Лагута Микола Григорович.
Старі приміщення школи, розташовані в декількох будинках, перестали відповідати вимогам часу та встановленим нормам навчально-виховного процесу.
Рішенням загальних зборів колгоспників, за рахунок колгоспу «Дружба» , було розпочато будівництво нової двохповерхової восьмирічної школи на 182 місця за типовим проектом.
1 вересня 1976 року на урочистій лінійці другий секретар райкому партії Кадура Микола Іванович перерізав червону стрічку перед новобудовою і вона гостинно прийняла учнів на навчання в великих світлих приміщеннях класних кімнат та спортзалі. Привітали також учнів, батьків та жителів села з відкриттям школи начальник будівельного управління №27 Боклаг М.С. та завідуючий районним відділом освіти Хребет Г.Ф.
Символічний ключ від нової школи вручив начальник БУ-27 м. Гребінки Боклаг М.С. секретарю парторганізації колгоспу «Дружба» Гавриленко Галині Єгорівні, а вона передала цей ключ директору школи Лагуті М.Г.
Також в школі в цей час працювали вчитель історії та музики Коркішко Петро Онисимович, вчителька російської мови та літератури Педенко Ольга Павлівна, вчителька української мови та літератури Скрипка Любов Миколаївна .
В 1984 році директором школи було призначено Кривенченка Миколу Федоровича. На цей час ряди учительського колективу поповнили вчителька початкових класів Курочка Людмила Петрівна, вчителька української мови та літератури Лисенко Тамара Петрівна, вчителька російської мови та літератури Василенко Надія Олексіївна, вчитель фізкультури Копилов Юрій Петрович, вчитель трудового навчання Биковець Віктор Петрович, старша вожата Петриченко Наталія Миколаївна.
З 1986 року школа була реорганізована з восьмирічної в дев’ятирічну. Дітям доводилося не лише навчатися, а й працювати на ланах колгоспу «Дружба».
Життя вимагало суттєвих корективів в оновленні навчального обладнання школи. З початку 1990-х років за рахунок колгоспу «Дружба» школу забезпечили найсучаснішим на той час комп’ютерним класом українського виробництва «Поиск»- 9 комп’ютерів.
З 1993 року школа була реорганізована в середню загальноосвітню школу. Матеріально технічна база поповнилася трактором МТЗ-80, який був подарований школі місцевим господарством. Почали викладати тракторну справу. Навчав дітей учитель трудового навчання Биковець Віктор Петрович, а інструктором був досвідчений механізатор Курочка Микола Ілліч. Потім у школі з’явилась і спортивна техніка – три карти , на яких учні почали освоювати навички їзди та правила дорожнього руху.Також були придбані швейні машинки, та почали викладати курс швейної справи для дівчат.
Уперше за історію школи в 1997 році її відвідав іноземний гість – пан Тео Брендель, директор музею з німецького міста Бель-Ігельхейм та журналіст із Запоріжжя Віктор Петрович Педак. Пізніше вони подарували учням та вчителям книгу В.П. Педака «Сердце заставляет сказать меня правду…» В книзі є згадка про відвідини села Короваї та школи та світлина зустрічі гостей з колективом школи. 18 квітня 2005 року шановні гості знову побували в школі, зустрілися з учнями та вчителями. В.П. Педак , який невтомно працює над темою людяності в роки Другої світової війни, знову зробив цінний подарунок кожному учню – книгу, яку він написав – «Дякуємо і мертвим , і живим.»
У педагогічному колективі школи в 1997 році працювали: вчитель фізики та математики Левченко Андрій Олександрович , учитель фізкультури Федорченко Володимир Дмитрович, учитель трудового навчання та креслення Биковець Віктор Петрович, учителька початкових класів Курочка Людмила Петрівна, вчителька зарубіжної літератури та російської мови Василенко Надія Олексіївна, вчителька початкових класів Петриченко Алла Василівна, вчителька математики Кривенченко Валентина Іванівна, вчителька географіїї Савенко Світлана Миколаївна, бібліотекар Биковець Любов Анатоліївна, вчитель історії та права Кіприк Віталій Олексійович, директор Кривенченко Микола Федорович, учитель історії;вчителька математики Левченко Тамара Вікторівна, вчителька початкових класів Проскурня Тетяна Олександрівна, вчителька української мови та літератури Лисенко Тамара Петрівна, вчителька початкових класів Рябокінь Тетяна Олексіївна, вчителька української мови та літератури Смик Галина Іванівна, вчителька англійської мови Кодола Раїса Миколаївна, вчителька хімії та біології Омельченко Наталія Петрівна, викладач швейної справи Конюшок Раїса Володимирівна, старша вожата Литвякова Наталія Григорівна.
У 2000 році було завершено будівництво добудови школи для початкових класів. Воно було розпочате тому, що приміщення школи, яка була відкрита в 1976 році, було розраховане на 182 учні 8 класів. А в цей час школа мала 11 класів і в ній навчалося понад 200 дітей. Потрібні були приміщення для викладання тракторної справи, для комп’ютерного класу, спальне приміщення та ігрова кімната для учнів 6-річного віку. Тому і вирішено було будувати потрібні приміщення, з’єднавши їх з колишньою будівлею сільської ради. В добудові розмістили чотири початкові класи, спальне приміщення для 6-річних учнів, ігрову кімнату. Значних зусиль доклав для спорудження приміщень добудови голова села Копилов Юрій Петрович, голова колгоспу Литвяков В.Ф. Урочисте відкриття добудови школи відбулося 1 вересня 2000 року.
На початку 2000-х років школа отримала новий комп’ютерний клас на 7 місць .
У 2006 році школі, яка була збудована 1976 року, виповнилося 30 років. Педагогічний колектив школи вирішив запросити на цей ювілей випускників за всі 30 років, провести урочисте засідання з цієї нагоди , святковий концерт, зустрічі випускників з своїми класними керівниками та будівельниками, почесними гостями.
Місцевий Будинок культури під час проведення урочистої частини та концерту, в якому брали участь і гості та випускники минулих років , був повністю заповнений. В школі для колишніх випускників було зібрано фото і оформлено цікаву фотовиставку на тему "Летять роки, спливає час, та школа пам'ятає вас ..." Тут було представлено світлини всіх випускників за 30 років з їх прізвищами , газетні матеріали про досягнення колишніх учнів школи.
З початку 2000-х років кількість учнів у школі з кожним навчальним роком зменшується. В 2015-2016 навчальному році в школі навчалося 68 учнів. Працює 16 вчителів та бібліотекар.
У 2016 році відсвяткували 45-річчя школи. На ювілей з’їхалися сотні випускників різних років. Ювілей вінчав урочистий концерт, на якому художні номери представили колишні випускники, учні, вчителі.
З 01 січня 2021 року школа була реорганізована в Короваївську загальноосвітню школу
І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради. Це сталося завдяки формуванню Гребінківської ОТГ . З 01 вересня 2021 року школа була перетворена в Короваївську гімназію (9 років навчання). Також у гімназії вперше за роки існування закладу було організовано інклюзивне навчання в 5-у та 6-класах з 01 вересня 2021 року, були введені посади асистентів вчителів.
24 лютого 2022 року мирний процес навчання був перерваний збройним вторгненням росії
на територію України. Діти змушені були закінчувати навчання цього року в режимі онлайн.
В 2022 році в школі станом на 31 травня навчалося 67 учнів.
За роки існування навчального закладу в статусі середньої школи, з 1993 року по 2021 рік, 22 випускники отримали медалі за досягнення в навчані – золоті та срібні.
Всього з 1 вересня 1976 року по 31 травня 2022 року школу закінчили 588 випускників.